Фунакосі Гітін – родоночальник японського карате

Фунакосі Гітін (1868-1957)

Фунакосі Гітін (1868-1957) – батько японського карате

Фунакосі Гітін (1868-1957) – майстер карате з Окінави, який першим широко познайомив японців з цим окінавськім бойовим мистецтвом і розпочав пропагувати карате в Японії з 1921 року. Він є засновником одного з найпоширеніших стилів карате – сьотокан (шотокан). Вважається родоначальником японського карате.

Фунакосі Гітін народився 10 листопада 1868 року в районі Ямакава-Сьо невеличкого містечка Сюрі. Він походив зі шляхетної родини, яка належала стану сідзоку.
Батько, Томінокосі Гісу, і дядько Гітін вважалися майстрами Бо- Дзюцу.

Гітін в дитинстві не відрізнявся гарним здоров’ям. Він писав у своїй книзі «Карате-До – Ньюмон»: «Як більшість моїх однолітків, я захоплювався окінавською боротьбою Те- Гумі. Але оскільки я в дитинстві був фізично дуже слабким, то нерідко програвав і засмучувався з цього приводу».

Лікар, який оздоровлював хлопчика різними трав’яними засобами, рекомендував з метою зміцнення його здоров’я займатися тоте, як тоді власне і називалося карате на Окінаві . У «Карате-До – Ньюмон » Фунакосі Гітін пише: «Від одного мого однокласника я довідався, що його батько майстер тоте. І я попросив свого батька дозволити мені займатися у нього . Батько погодився, сподіваючись, що це зміцнить моє здоров’я . Так, у віці 15 років, я прийшов до майстра Адзато, одному з найбільш знаменитих майстрів серін-рю. » Так Фунакосі Гітін почав вивчати популярний у той час на Окінаві стиль карате серін-рю , а потім і серей-рю.

У 1916 р., майстер Фунакосі, серед інших майстрів, отримав запрошення від Дай-Ніппон-Бутоку-Кай продемонструвати тоте на Фестивалі бойових мистецтв Бу-Дзюцу-Сенмон-Гако. Це була перша офіційна демонстрація тоте в Японії.

13 лютого 1918 р., була створена асоціація Окінава-Тоде-Кен-Кю-Кай (Okinawa-Tode-Ken-Kyu-Kai , Окінавская асоціація вивчення тоте) , яка об’єднувала для спільних практик та обміну досвідом майстрів Кіян Тьотоку , Сімпан Сірома , Мабуні Кенва, Мотобу Тьокі.

У 1921 р., Фунакосі залишив роботу в школі в якості вчителя. За порадою директора громадської бібліотеки Соко Макайна та головного редактора газети «Окінава Таймс», він заснував Окінавське товариство сприяння студентам. У тому ж 1921 році, майстер Фунакосі організував Окінава-Сьобу-Кай ( Okinawa – Shobu – Kai – Окінавская асоціація духу бойових мистецтв) і став її головою. В асоціацію також увійшли майстри Тесін Тібана, Токуда Амбун, Осіро Тьодо, Токумура Сейтьо та Ісікава Хороку .

У 1921 р., майстер Мотобу Тьокі переїхав на Хонсю в Осаку. Він став першим майстром, який переїхав до Японії з метою поширення тоте.

Фунакосі Гітін демонстрував комплекси формальних вправ ката і навчав техніці карате. Чудовий боєць Мотобу Тьоті доводив високу ефективність застосування карате на практиці. Але Мотобу не знав японської мови та пропаганда і поширення окінавського бойового мистецтва в Японії була організована саме Фунакосі Гітіном.

У 1936 р. Фунакосі побудував перше додзьо в Токіо. Саме Фунакосі змінив ім’я карате, яке раніше означало «китайська рука» , або точніше , «Рука династії Тан» на ім’я «порожня рука», скориставшись тим, що два цих слова звучать однаково, але мають різне написання.
Фунакосі Гітін велику увагу приділяв ритуалу, суворому додержанню норм і слідуванню встановленим правилам. Це разом із заміною окінавських термінів японськими і замовчування китайських коренів карате мало на меті зробити карате складовою частиною будо, пронизаного японським національним духом, заснованим на самурайській культурі і традиціях.

Під впливом засновника дзюдо майстра Дзігоро Кано, Фунакосі ввів нову назву: карате-до – «Шлях карате» і вимагав відтепер називати свій стиль саме так. Тим самим Фунакосі Гітін підкреслював той факт, що карате-до є не тільки бойовим мистецтвом, а й за аналогією з дзюдо системою фізичного і духовного виховання .

Після Другої світової війни, Фунакосі навчав учнів (здебільшого студентів університету), розвивав і надалі формалізував свій власний стиль карате-до. Свій стиль Фунакосі назвав Сьотокан (Шотокан), як похідне від свого літературного псевдоніма, Сьото («вітер серед сосен»), і морфеми кан, яка означає «будинок». Є також і наступні переклади назви Сьотокан: «будинок сосен, які колишуться» або «зал сосни і моря».

Через деякий час, у 1955 р. була утворена Японська асоціація карате (JKA), яка формально мала старшим інструктором Фунакосі Гітіна, однак, сам Фунакосі віддалився від участі в цій організації, оскільки не підтримував зміни в карате, які перетворили бойове мистецтво в, здебільшого, спортивне єдиноборство.

Велику роль у модернізації карате зіграв син засновника японського карате, Фунакосі Есітака, який увів удари ногою вище пояса, додавши тим самим видовищності та спортивної спрямованості.

Фунакосі Гітін залишався в Токіо до самої своєї смерті. Помер у квітні 1957 р., у віці 89 років. Фунакосі Гітін опублікував декілька книг про карате, в тому числі і автобіографічну -«Карате-До – Нюмон».

Більше інформації про історію шотокан карате (сьотокан) – тут

Опубліковано у Без категорії. Додати до закладок постійне посилання.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>